Могори́чити, чу, чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів… та ще й могоричити. О. 1862. І. 72. Могоричив, могоричив, поки сказав. Ном.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 438.