Многомо́вний, а, е. Многорѣчивый. Не многомовний, а коли вже розговориться, то паше його кожне слово полом’ям. МВ. (О. 1861. І. 71).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 436.