Ми́тниця, ці, ж.

1) Мытный дворъ, таможня. Побачив митника на ім’я Левию, сидячого на митниці. Єв. Л. V. 27.

2) Прачка, судомойка. Ой зоре моя, зоре!. Тожесь мі присвітила: до дому митницю, до поля робітницю, до комори ключницю. (Свекровь о невѣсткѣ). Лукаш. 161. Гол. IV. 243.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 428.