Ми́мрити, рю, риш, гл. Говорить невнятно, бормотать. Було часто… мимрить (уже гласу не було): «Ой хто лиха не знає»… Г. Барв. 357. І слухав я, як мимрило щось тихо. К. Іов. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 425.