Ми́лость, ти, ж.

1) Милость, милосердіе. Що день хвалили Бога за Його милость. Кв. І. Милость на кого кла́сти. Миловать кого, прощать кому изъ сожалѣнія. Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому. Конст. у.

2) Любовь. О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало. Н. п. Як бись знала, що то милость може, казала б сь: оженися. Гол. III. 289.

3) Ваша милость. Ваша милость (титулъ). Просимо вашої милости і на обід. Левиц. І.

4) Милость божа. Раст. Myosotis palustris. Шух. І. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 424.