Ми́лий, а, е.

1) Милый, любезный. Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. По-під сам милий біг просити кого. Молить, заклинать. Желех.

2) Милый, возлюбленный. Милий милу покидає, — вороги раденькі. Н. п. Нехай милий подивиться, що на серці діється. Мет. 15.

3) Пріятный, любезный. Ум. Миленький, милесенький. Миленький, милесенький мій! Мет. Моя мила милесенька, голубка сивесенька. Чуб. V. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.