Ми́кати, каю, єш, гл.

1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається… микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Камен. у. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати Анан. у.

2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. Вас. 200.

3) Микати губами. Шевелить губами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 423.