Мига́ти, га́ю, єш, [p]одн. в.[/p] мигнути, ну́, не́ш, гл.

1) Мигать, мигнуть. Зорі… мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165.

2) Мелькать, мелькнуть.

3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 421.