Ме́тка, ки, ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В’юнів метками продають. Богодух. у. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п’ятірко. Г. Барв. 130. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок. Мир. ХРВ. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 420.