Мести́, мету, те́ш, гл.

1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. Рудч. Ск. II. 206.

2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 419.