Ме́рти, мру́, мре́ш, гл.

1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. Ном. № 1710. У Горбоносихи мерли діти. Г. Барв. 421.

2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре. МВ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 419.