Мертви́ти, влю́, ви́ш, гл.

1) Умерщвлять. (Смерть) три годи мертвила саме середніх людей. Мнж. 63. Старих людей турки мертвили. Волч. у.

2) Желать смерти кому. Вона сього сина все мертвила, аж той умер. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 419.