Ме́рин, на, м. Меринъ, холощеный жеребець. Вернулись із добрим мерином… жеребця такого доскочили, що так і йграє на поводі. К. ЧР. 115. Ум. Мерине́ць. Ном. № 770.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 418.