Ме́рва, ви, ж.
1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659.
2) Дрянь, негодное.
3) мн. = Морва.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 417.
а
б
в
ґ
г
д
е
є
ж
з
и
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Ме́рва, ви, ж.
1) Мятая, тертая негодная солома. На городі мерва. Грин. III. 659.
2) Дрянь, негодное.
3) мн. = Морва.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 417.