Мая́к, ка́, м.

1) Призракъ? Ой іде якийсь маяк; ангели десь то, не люде засвітили так всюди. Чуб. III. 328.

2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса. Ворони… сіли на маяку, що на горі посеред лісу. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 414.