Матня́, ні, ж.

1) Средняя часть шароваръ, приходящаяся между ногами, длинная и широкая внизу. В червоних штанях оксамитних матнею улицю мете — іде козак. Шевч. 369.

2) Средняя углубленная часть невода. Вас. 186. Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалась з води широка матня. Левиц. І. Попастися в матню. Очутиться въ безвыходномъ положеніи.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 411.