Манта́чити, чу, чиш, гл.

1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у.

2) Тратить, мотать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 405.