М’я́ти и мня́ти, мну, мнеш, гл.
1) Мять. Не терши, не мнявши, не їсти калача. Ном. № 6033. Я не буду хустиноньки ні терти, ні мняти. Мет. 23.
2) Бить. Лягла не клята, встала не мнята. Ном. № 8909.
3) — шкури. Заниматься выдѣлкою кожъ.
4) Не рѣшаться, колебаться. Мне та й мне, — коли не продаси, то так і кажи. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 459.