Лічи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863.

2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 372.