Лі́коть, ктя, м. = Локіть. Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Ном. № 7018. Паноче, чого в вас такий малий лікоть? Ном. № 10552. Ум. Ліктик. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 369.