Лю́дяний, а, е. Гуманный, привѣтливый въ обращенія. О. Гервасій… вийшов пан-отцем простим, людяним. Св. Л. 17.

2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чорт-ма. У багача і одежа людяна.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 389.