Людої́дний, а, е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Желех. Ті прославляли війну людоїдну. О. 1861. І. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 388.