Лю́б’язно, нар. Любезно, привѣтливо, мило. Підійшов до неї і спитав так тихенько та люб’язно. Кв. II. 244. Ум. Люб’язне́нько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 387.