Льон, ну, м.

1) Ленъ, Linum usilatissimum. L.

2) Дикий льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 127.

3) Жовтий —. Раст. Linum flavum. ЗЮЗО. I. 127.

4) Зайців —. Раст. Linaria vulgaris. ЗЮЗО. I. 126. Ум. Льонок, льоночок, льони́ченько. Кидай, Петре, жито жать, йди до мене льонку брать. Грин. III. 260. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, ой там брала дівка льоночок дрібненький. Грин. III. 413. Уродився льониченько, унадився козаченько да витоптав льон. Чуб. V. 158.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 384.