Лу́щик, ка, м.

1) = Лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. См. Лущак.

2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 384.