Лучо́к, чка́, м.

1) Ум. отъ лук.

2) Смычекъ. Лучок живицею помазав, та й до скрипки взявся. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 383.