Луче́чок, чка, м.

1) Ум. отъ лук.

2) Ткацкій челнокъ, который употребляютъ, когда в’яжуть начиння. См. Начиння и стілець. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 383.