Лу́скати, каю, єш, сов. в. луснути, ну, неш, гл.

1) Трещать, треснуть. Шевська смола на дратві буде лускати. Н. Вол. у.

2) Только не сов. в. = Лузати. Кабачки лускати. Узяв на шаг насіння і лускаючії пішов за своїм ділом. О. 1862. IX. 64.

3) Хлопать, хлопнуть. Прилетіла гуска, крилечками луска. Грин. III. 656. Дверима луснути.

4) Лопаться, лопнуть, трескаться, треснуть. Котл. Ен. VI. 22. Очкур луснув. Ном. № 4342. Морда як не лусне. Ном. № 8592. Жартуй, глечику, поки не луснув. Ном. № 12653. А бодай ти луснув! Чтобъ ты околѣлъ!

5) Ударять, ударить, хватить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 382.