Луна́ти, на́ю, єш, гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене… лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 381.