Лука́, ки, ж.

1) Лугъ поемный. Вас. 206. Ой на луці, на луці, на зеленій травиці. Н. п. А за горами розіслалась широкими подолами зелена лука. Левиц. І. 93.

2) Крутой изгибъ рѣки, образующій мысъ. Харьк. у. Ум. Лучна, лучейка, лученька, лучечка. Взяв він ей за ручейку, повів він ей на лучейку. Гол. I. 172.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 380.