Ложе́чник, ка, м.

1) Ложечный мастеръ.

2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив’язували до його гаман… з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою. Стор. II. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 374.