Личма́н, на, м.

1) Старшій пастухъ, чаще: старшій пастухъ овецъ. О. 1862. X. 45. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана. Ном. № 752. Змалечку біля овець. Ось уже років з двадцять, як личманом.

2) Жетонъ, крупное металлическое украшеніе, носимое женщинами на шеѣ.

3) Оплеуха. Дав му личмана. Вх. Зн. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 366.