Личкува́ти, ку́ю, єш, гл.

1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Харьк. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. Изюм. у.

2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. Канев. у.

3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 366.