I. Ли́чко, ка, с. Ум. отъ лице.

II. Ли́чко, ка, с.

1) Ум. отъ лико.

2) мн. Личка. Лапти. Ой у твоєї мами дубовії личка, а в нас двораченьків жовті черевички. КС. 1883. IV. 906.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 366.