Ли́чити, чить, гл. безл.

1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. К. Іов. 84.

2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 366.