Лиску́чий, а, е. Блестящій. З дверей виходилось на широкий ґанок з білого мармуру лискучого. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 362.