Лис, са, м.

1) Лисица. У вічі як лис, а за очі як біс. Ном. № 13560. Продав пса за лиса. Ном. № 3086. Старого лиса тяжко зловити. Ном. № 5791. Як лис хвостом виляє. Лисом підшитий. Хитрый и льстивый.

2) мн. Лиси. Лисій мѣхъ, шуба. Ми в кожусі, та при своїм дусі, а в лисях та в мислях. Ном. № 1613. Ум. Лисок.

Лис, лисий, а, е.

1) Лысый, плѣшивый. Лис, сиз, кутернога: як удасться що доброго, — велика ласка пана Бот. Ном. № 8546. Лисий лисого здалека бачить. Ном. № 7964.

2) — гора́. Гора, непокрытая растительностью, — обыкновенно считается притономъ вѣдьмъ.

3) — дя́дько. Чортъ, домовой.

4) — кінь, віл и пр. Имѣющій бѣлое пятно на лбу. Знаються, як лисі коні. Ном. № 9481.

5) — хвіст. Раст. Пѣтушій гребень, Ononis.

6) — яйця. Раст. Satyrion.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 360 - 361.