Про УКРЛІТ.ORG

линути

Ли́нути, ну, неш, гл.

1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305.

2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.

Лину́ти, ну, неш, гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 360.

вгору