Лима́н, ну, м.

1) Лиманъ, расширенное устье рѣки. Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє. Сине море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Чорним морем далеко гуляли… На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Дума.

2) Большое и глубоководное озеро, незаросшее камышемъ. Браун. у.

3) Раст. Ranunculus acris. ЗЮЗО. І. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 359.