Ли́бати, баю, єш, гл.

1) Медленно пастись. Там і паша така, що треба скотині по стебельцю либати. Уман. у.

2) Пастись по росистой травѣ.

3) Либати очима. Мигать, моргать. Так либа, так либа, — от-от заплаче.

4) Собирать при помощи лошадинаго хвоста нефть съ поверхности воды. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 357.