Летю́чий, а, е. Летающій, летучій. Левиц. І. 226. З пистолю кулею летючу птицю б’є. Стор. II. 222. Се летючий горобець. Н. Вол. у. Це летюча птиця, а це піша. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 356.