Лепету́ха, хи, ж.

1) Болтунья; ворчливая женщина. Бо свекруха, лепетуха сварливая голова, вона ж мене заклопоче — я дівчина молода. Чуб. V. 535. См. Лепети́ця.

2) Водка. Як нап’ється лепетухи, стане не тверезий. Чуб. V. 1161.

3) Дати лепетухи. Убѣжать, удрать. Баба дождала ночі і дала лепетухи до пана. Грин. І. 94. Ум. Лепету шка. Захтілося лепетушки, пропила моток і витушки. Чуб. V. 680.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 355.