Лемі́шка, ки, ж.

1) Родъ кушанья изъ муки, саламата. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12339. Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою. Чуб. V. 724.

2) Мямля; мягкій и безхарактерный человѣкъ. Ум. Лемішечка. Чоловіче, наварю я тобі лемішечки. Грин. II. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 355.