Ле́жанка, ки, ж.

1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное.

2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32.

3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.

Лежа́нка, ки, ж. Лежанка. Стара сидить на лежанці та колише малого внука. Левиц. І. Ум. Лежаночка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 352.