Ле́дінь, ня, м. = Леґінь. Узяв ледінь стару бабу, кайтеся, хрестяне! Гол. III. 514. Ой любили два ледіні єдну молодицю. Гол. Ум. Ледіник. Порубали ледіника у чужої жінки. Гол. І. 227. Поставайте, ледіники, до танцю, до танцю. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 352.