Левада, ди, ж. Окопанное или огороженное мѣсто для сѣнокоса вблизи усадьбы. За городом левада, де збіралась громада. Ном. № 9091. Як би на вашій леваді та мій вітряк. Ном. 8968. Ум. Левадка. Кушів левадку, поставив вітряк і довіку їв хліб. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 349.