Лайливий, а, е.

1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41.

2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 342.