Ладитися, джуся, дишся, гл.

1) = Лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. І. 46.

2) = Лагодитися 2.

3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 340.