Ладити, джу, диш, гл. = Лагодити 1 и 2.

1) На вдовина сина шибеницю ладять. Чуб. Неня з кухарками ладять страву. Федьк.

2) Ой зацвіла калинонька в лузі, вломилася поличенька в плузі. Ой чи мені поличеньку ладити, чи до дівчини на зальоти іти? Чуб. V. 377.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 340.