Лавка, ки, ж.

1) Ум. отъ лава.

2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Конст. у.

3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (См.) Конст. у.

4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (См.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9.

5) мн. Лавки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249.

6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 338.